Глава 3

Правитель чверті території під римською владою. Ірод Антипа не був царем, як його батько Ірод Великий, а лише регіональним правителем за дозволом Риму.

Класична формула пророчого покликання (пор. Єр 1,1; Єз 1,3). Боже слово не просто "говорило до" Йоана, а "прийшло на" нього як пророче доручення.

Не просте каяття, а повна переорієнтація життя. Грецьке слово означає "зміну розуму" — фундаментальну зміну способу мислення та життя.

Лука унікально продовжує цитату Ісаї 40,3-5 до стиху 5, підкреслюючи універсальність спасіння. "Усяке тіло" означає всі народи світу, не тільки Ізраїль.

Дуже сильне пророче засудження — "пориддя змій". Це внутрішньоєврейська пророча критика в традиції старозавітних пророків, не анти-юдейська полеміка. Змії пов'язані з Сатаною (Буття 3).

Належність до Божого народу визначається не походженням, а справами. Справжні "діти Авраама" — ті, хто живе вірою та праведністю, як Авраам. Це стосується кожної людини незалежно від національності.

Для сучасних читачів образ неминучого Божого суду може здаватися суворим. Текст використовує сільськогосподарську метафору: як садівник видаляє безплідні дерева, так Бог врегулює моральну несправедливість. Різні християнські традиції розуміють це по-різному: одні наголошують на вічному покаранні, інші — на очищувальному судді. Спільне переконання: справедливість врешті-решт переможе зло.

Покаяння проявляється в конкретних справах милосердя. Йоан не вимагає аскетизму — залишити одну сорочку собі, але поділитися надлишком з нужденними. Принцип: справедливий розподіл замість накопичення.

Місцеві збирачі мита під римською системою відкупів. Орендували право збирати податки, часто зловживали положенням для особистого збагачення. Вважалися зрадниками народу та грішниками.

Йоан не засуджує військову професію як таку, але зловживання владою. Християни по-різному ставляться до військової служби: пацифісти (меноніти, квакери) відмовляються від будь-якого насильства; традиція "справедливої війни" допускає захисне насильство за певних умов. Спільне: влада не повинна зловживати беззахисними.

Помазанець — очікуваний Божий визволитель. У 1 столітті євреї очікували месіанського царя, який звільнить від римського панування, відновить Давидове царство і принесе Божу справедливість світові.

Найпринизливіша рабська робота. Навіть єврейський раб не зобов'язувався розв'язувати взуття господарю. Рабини не вимагали цього навіть від учнів. Йоан підкреслює абсолютну перевагу Того, хто йде.

Для сучасних читачів це може звучати незвично. Йоан передбачає особливе Боже втручання через Месію — не просто ритуальне омивання, а внутрішню трансформацію Божим Духом. Християни вірять, що це пророцтво сповнилося в П'ятидесятницю (Діяння 2).

Сільськогосподарський інструмент для відділення зерна від полови. Фермер кидав зерно в повітря, вітер відносив легку полову, важке зерно падало вниз. Образ Божого суду — відділення праведних від неправедних.

Цікаво: Лука використовує слово "євангеліє" для проповіді Йоана, не тільки Ісуса. Йоан приносив "добру звістку" про Божу справедливість та можливість покаяння. Це показує континуїтет між служінням Йоана та Ісуса — обидва проголошували Боже царство.

Онука Ірода Великого, дружина Ірода Филипа (брата Ірода Антипи). Цей шлюб порушував єврейський закон (Левит 18,16; 20,21). Йоан засуджував не лише аморальність, а й політичну нелегітимність претензій Ірода на царювання.

Йоан демонструє пророчу відвагу — говорити правду владі незалежно від наслідків. Це резонує з українським досвідом: корупція та зловживання владою не повинні залишатися без осуду, навіть якщо це дорого коштує. Історія показує: ті, хто мовчить перед злом, стають його спільниками.

Лука унікально додає, що Ісус молився під час хрещення. У євангелії Луки молитва — постійний контекст для Божих одкровень та важливих подій служіння.

Це видіння чи фізична подія? Текст описує теофанію — Божу появу. Для віруючих це реальна Боже втручання; для скептиків — можливо символічна мова. Давні люди сприймали небо як тверде склепіння, яке може "розкриватися".

Лука підкреслює видимість — це не просто духовне переживання, а щось, що можна було бачити. Як інтерпретувати "тілесну форму" Духа? Християни вірять у реальні Божі прояви; критики можуть розуміти символічно.

Поєднує Псалом 2,7 ("Ти Син мій") з Ісаєю 42,1 ("обранець мій"). Ісус проголошується і месіанським царем (Псалом 2) і страждальним слугою (Ісая 42). Обидві ролі виконає.

Дипломатична фраза: Лука визнає діву народження (1,34-35), водночас показує юридичну/соціальну генеалогію через Йосипа як прийомного батька. "Як вважали" = соціальна, не біологічна батьківськість.

Лука веде родовід через Натана (син Давида та Вірсавії), тоді як Матей веде через Соломона. Обидві лінії законні давидські — різні єврейські традиції зберігали різні генеалогічні записи. Можливо, Лука показує біологічну лінію Марії, тоді як Матей — юридичну лінію Йосипа.

Унікально: жодна інша стародавня генеалогія не веде до першої людини. Матей починає з Авраама (підкреслюючи єврейську ідентичність), Лука веде до Адама (підкреслюючи універсальність для всього людства). Ісус — не тільки Месія Ізраїля, а Спаситель світу.

Лука створює паралель: Адам — перший "син Божий" через творіння, Ісус — "Син Божий" через воплочення. Там де перший Адам не вдався, другий Адам (Ісус) успішно виконав Божий план для людства. Ця генеалогія показує: Ісус пов'язаний з кожною людиною на землі.

Йосип — Ілі — Матфат — Леві — Малхі — Янна — Йосип — Матфатія — Амос — Наум — Еслі — Наггай — Маат — Матфатія — Семей — Йосип — Йода — Йоанан — Риса — Зоровавель — Салатіїл — Нірі — Малхі — Адді — Косам — Елмадам — Ір — Ісус — Еліезер — Йорім — Матфат — Леві — Симеон — Юда — Йосип — Йонам — Еліаким — Меліа — Менна — Маттата — Натан — Давид — Єссей — Овід — Воз — Салмон — Наассон — Амінадав — Арам — Есром — Фарес — Юда — Яків — Ісак — Авраам — Фарра — Нахор — Серух — Рагав — Фалек — Евер — Сала — Каїнан — Арфаксад — Сим — Ной — Ламех — Мафусал — Енох — Ярет — Малелеїл — Каїнан — Енос — Сиф — Адам.