Глава 1

Лука пише як античний історик: збирає свідчення очевидців, ретельно досліджує, представляє впорядковано. Це відповідає стандартам грецької історіографії.

Грецьке "той, хто любить Бога". Титул κράτιστε був формою звертання до римських чиновників та осіб високого рангу.

Надійність, достовірність. Лука хоче зробити можливою обґрунтовану довіру.

Ірод Великий (правив з 37 по 4 р. до н.е.), цар, поставлений Римом, відомий своєю жорстокістю.

Одна з 24 груп священиків, які по черзі служили в храмі (1 Хр 24,10).

Обоє з священицьких родин — релігійна аристократія. Якщо якась сім'я й заслуговувала на Боже благословення, то саме ця.

У культурі честі й сорому бездітність означала публічний сором. Люди питали себе, що такого зробили ці люди, що Бог їх так карає.

Кидання жеребу було засобом Божого водительства (Пр 16,33). Бог обрав Захарію — це не був випадок.

Найбільша привілея священика. За тисяч священиків людина могла чекати все життя і ніколи не бути обраною.

Для сучасних читачів це викликає питання: Ангели? Серйозно? Текст передбачає світогляд, у якому Бог діє через посланників — не як метафора, а як реальна зустріч. Деякі розуміють ангелів як внутрішній досвід або літературний прийом. Інші — і так це представляє текст — як об'єктивну появу. Грецьке ἄγγελος означає просто "посланець". Лука представляє Гавриїла як конкретного посланця з конкретним посланням.

Права сторона була позицією благословення і прихильності (Пс 110,1).

Натяк на обітницю назорея (Чис 6,3). Як Самсон і Самуїл, Іван був посвячений Богу від народження.

Малахія сповістив, що Ілля повернеться перед великим днем Господнім (Мал 3,23-24). Іван виконує цю роль.

Єврейське "сила Божа". Один з архангелів, який "стоїть перед Богом". Той самий ангел з'явився Даниїлу (Дан 8,16; 9,21).

Заручини були юридично зобов'язуючими — розірвання вимагало офіційного розлучення. Марія ще жила з батьком; весілля ще мало відбутися.

Обітниця Давидові (2 Сам 7,12-16) сформувала єврейські месіанські очікування. Бог обіцяв Давидові вічний престол — але царство давно впало.

Ідея зачаття без чоловіка важко сприймається сучасними читачами. Текст не стверджує біологічний партеногенез, а божественну дію: Дух Божий робить те, що природно неможливе. Деякі розуміють це символічно — як вираз унікальних стосунків Ісуса з Богом. Інші, як історичні церкви, розуміють це буквально як чудо. Грецьке ἐπισκιάζω ("осінити/вкрити") нагадує хмару, що наповнила святилище (Вих 40,35) — Марія стає місцем божественної присутності.

Відлуння Буття 18,14, де Бог обіцяє сина старій Сарі.

Заручена, яка завагітніла, ризикувала публічним соромом. Второзаконня 22,23-24 передбачало побиття камінням за перелюб зарученої. "Так" Марії було мужністю, а не побожним рефлексом.

Чи може ненароджена дитина реагувати пророчо? Текст використовує те саме слово, що й для Якова та Ісава в утробі Ревеки (Бут 25,22). Лука представляє це як більше, ніж звичайний рух — як пізнання ще до народження. Скептики бачать тут літературне прикрашання; віруючі бачать Дух Божий, що вже діє в утробі матері.

Єлизавета хвалить Марію за її віру — на відміну від Захарії, який засумнівався.

Пісня Марії наслідує зразок пісні Анни (1 Сам 2,1-10). Обидві жінки хвалять Бога за зміну обставин.

Марія співає про Бога, який протистоїть тим, хто покладається на власну силу та пихатість. Для українців, які бачили, як гордовиті диктатори падають, це особливо актуально — історія показує, що найпихатіші режими зрештою руйнуються.

Дев'ять місяців німоти — і тоді, в момент послуху, миттєве зцілення. Це було психосоматичне? Чудо? Текст представляє це як пряме втручання Бога: покарання закінчується, коли Захарія слухається ангела. Його перше слово після місяців мовчання — хвала.

Бенедиктус має дві частини: хвала за викуплення Ізраїля Богом (68-75) і пророцтво про місію Івана (76-79).

Буквально "ріг спасіння" — образ сили та могутності (Пс 18,3).

Буквально "нутрощі милості". В античності глибокі почуття розміщували в животі, а не в серці. Означає: глибоку, фізично відчутну прихильність.

Може означати "схід сонця" або "паросток" (месіанський титул).

Натяк на Ісаю 9,1 — світло для пригнобленого народу.